У 1821 р. П. Бертьє нагрівав у тиглі суміш деревного вугілля, оксиду хрому та оксиду заліза для отримання ферохрому. Цей метод застосовувався до 1857 р. Фрейма (EC Fremy), використовуючи залізну хромову руду Тасманія (Тасманія), виплавляючи в доменній печі для отримання тасманійського чавуну, що містить 7% ~ 8% Cr. З 1870 по 1880 р. Ферохром, що виробляється в доменній печі, містив 30% до 40% Cr і 10% до 20% CH
Мойссан провів велику роботу з виплавці феросплавів в електричних печах, і в 1893 р. Опублікував звіт про виробництво високовуглецевого ферохрому, що містить 67% до 71% Cr і 4% до 6% C у відновленій хромовій руді в електропечі. . Заміна доменних печей електричними печами для виплавки високовуглецевого ферохрому є головним кроком вперед. У 1886 р. Одестерна (EG Odelstjerna) описала виробництво ферохрому з високим вмістом вуглецю, що містить 70% Cr в електропечі в Швеції.
